Соціальний проект «ДЛЯ ТИХ, КОГО МИ ЛЮБИМО»

Соціальний проект «ДЛЯ ТИХ, КОГО МИ ЛЮБИМО»

Модерн в архітектурі, унісекс в одязі, онлайн спілкування… І живемо ми у віртуальному світі. Мислимо глобально. Маємо там друзів і коханих, сім’ю багатьом давно замінив комп’ютер.

Сучасні леді нині переймаються здебільшого кар’єрою. Все інше — потім. Однак у круговерті буднів минають роки. А позаду сторінки життя — сірі, одноманітні. Але це не про нашу героїню. Вероніка ЧЕКАЛЮК закінчила докторантуру КНУ ім. Т.Г. Шевченка, кандидат наук з соціальних комунікацій. Автор проектів дитячого музиклу «Діти — квіти», родинних балів «Для тих, кого ми любимо». Як PR-директор оперного співака Володимира Гришка з 2004 року, успішно втілила в життя кілька соціально-культурних проектів державної ваги, зокрема, «У пошуках перлин», «Обличчя нової опери», «Світові хіти». Говорить, що працює для тих, кого любить.

РОДОМ ІЗ КАЗКИ

— Мені пощастило народитися в Києві. У родині закоханих романтиків і мрійників. Перші роки мого життя пройшли в старовинному будиночку на вул. Ярославів Вал, 1. Тоді в нас була кругла кімната з балконом і скрипучою дерев’яною підлогою — ми жили прямо у вежі замку Барона, так звуть у народі цей дім-палац. Ми мали круглу кімнату на верхньому поверсі з окремим входом. До нас можна було піднятися крученими сходами або через парадний вхід. Раніше чорний хід був для челяді або для таємних відвідувачів. Вночі по тунелях нашого будинку було чути шелест, що створювали кажани. Тоді я притискалася до мами і слухала казки… — розповідає Вероніка. — Казки про те, як добро перемагає зло… Я досі вірю: якщо загадати бажання на першу зірку, що з’явилася на небі, то задумане неодмінно збудеться! Проте, я впевнена на сто відсотків: крім великого бажання, треба ще й докласти максимум зусиль, щоб мрія стала реальністю.

Наприклад, якщо ти мрієш про те, щоб бути відомою співачкою, то маєш знати, що за славою стоїть щоденна клопітка праця: навчання у школі, уроки вокалу та хореографії. Щоб бути успішним художником — треба відчувати життя, вміти передати красу Всесвіту на полотні, дарувати людям їхню мрію, навчитися нести щастя! У кожній професії є свої сходинки, свої етапи становлення! Але за будь-яких обставин треба Мріяти й Вірити!

ПРО ЩО МРІЮТЬ ДІТИ

— Я була співорганізатором багатьох світських заходів в Україні, але жоден з них не був стовідсотково таким, про який я мріяла, тому вирішила створити власний соціальний проект: Бал «Для тих, кого ми любимо!». Це чудова нагода долучитися до втрачених традицій — побувати на балу, поринути у світ краси, вишуканих манер і спілкування. Це не просто вечірка з танцями та фуршетом. Час можна провести з рідними людьми, всією сім’єю. І навіть наймолодшим дітям буде цікаво. Перший бал було проведено напередодні Нового року… ми з орнанізатопами проаналізували: про що мріють діти? Про подарунки, іграшки, розваги? Так… але моє переконання підтримали одноголосно: найбільше кожна дитина мріє про те, щоб тато і мама були вдома, щоб у родині був спокій і затишок, любов. Тому було започатковано казковий бал для усієї родини. Обмежень за віком немає! Головні критерії свята — спілкування, любов і гармонія! Здорові родини — це запорука величі держави. Здорові не лише фізично, а й духовно.

Вдруге захід відбувся в рамках Року, присвяченому 200-річчю Фридеріка Шопена в Україні за підтримки Посольства Польщі. Презентовано дитячий мюзикл «Діти-квіти» на музику польського композитора. Акторами стали юні обдаровання, гості балу мали нагоду не тільки змістовно провести дозвілля разом з родиною, а й водночас зробили добру справу — допомогли тим, хто цього потребує. …Впевнена, щоб змінити оточуючий світ, Всесвіт, хай кожен почне з себе. Якщо кожен буде удосконалювати себе, творити добро для своїх ближніх, то життя довкола стане кращим.

ДОВIДКА

Замок барона — будівля, побудована 1898 року у вигляді середньовічного замку, викликала немало суперечок і розбіжностей в середовищі києвознавців. З’явилася живуча легенда про якогось графа і тютюнового фабриканта Сальве (у Києві справді довгий час випускалися цигарки з такою назвою), який нібито збудував цей імпозантний терем для своєї коханки і часом навідувався до неї інкогніто. Деякі дослідники вважали власником будинку барона Максима Штейнгеля, відомого підприємця і винаря. Та й назва «Замок барона» закріпилася за будинком на Ярославовом Валу намертво. Це місце досі приваблює своєю загадковістю й вишуканістю архітектурних форм.

Тетяна ОСТАПЕНКО (День)

Pin It

Напишіть відгук

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *